За даними Головного управління національної поліції в Одеській області  протягом  2020 року до поліції надійшло 930 заяв про зникнення дітей. На території Лиманського району зникла 31 дитини.

      Всі діти є у групі ризику. Старші діти, особливо у весняний та осінній період, люблять погуляти у той час, коли потрібно навчатися. Вони можуть виходити на контакт з батьками і їх легше знайти. У групі ризику діти, які мають психічні відхилення, таке захворювання, як аутизм. А також маленькі діти, які губляться в лісі чи полі, не знають, куди йти і що робити, особливо якщо темна доба. Для дітей є також небезпека у кіберпросторі та у спілкуванні з незнайомцями.

      Батькам важливо пояснювати дітям, як себе поводити. Але найважливіше ─ це довіра між батьками та дітьми, аби діти могли звернутися до них у разі потреби. Наприклад, якщо це булінг у школі або кібербулінг. Є випадки, коли діти скоюють самогубство через конфлікти з батьками чи однолітками. Тому якщо дитина зникає, необхідно повідомляти поліцію. Якщо це підліток, який любить погуляти, необхідно знати, кому з його компанії зателефонувати, знати, де дитина може знаходитися. Якщо дитина залишає записку, потрібно обов'язково негайно телефонувати у поліцію, тому що буває запізно. Потрібно негайно звернутися або до найближчого відділку поліції або зателефонувати 102. Також можна зателефонувати на Національну дитячу гарячу лінію за номером 116 111. Щодо розшуку дітей, чим раніше ви звернетесь, тим краще. Батьки повинні знати контакти дітей, у що вона була одягнена, повинне бути обов’язково останнє фото дитини. Часто бувають випадки, коли батьки взагалі не знають, де дитина знаходиться, можуть і через тиждень повідомити, що дитини немає вдома. Є діти, які тікають декілька разів з дому. До того ж, і з забезпечених сімей. І непорозуміння з батьками, що є досить розповсюдженим явищем, провокує конфлікти і діти тікають з дому. Іноді діти не хочуть навчатись або батьки нав’язують їм свою філософію або обмежують дітей у їхніх бажанням. Тому батькам варто побачити причину  і звернутись до хорошого психолога, а іноді й психіатра.

     Батьки можуть створювати комфортну атмосферу вдома для того, щоб діти могли довіритися, якщо раптом щось сталося. Якщо менші діти не дуже хочуть розповідати, як у них справи, то запитайте у них щось цікаве, наприклад, що вони цікаве почули, з ким грались, що найбільше подобається у школі, крім перерви тощо. Тобто варто ставитися з гумором до певних ситуацій і підходити до дитини з посилом "я б дуже хотіла тобі допомогти, якщо у тебе немає настрою, то повернемося до цієї теми чи розмови трохи згодом". Можливо, після смачної вечері у дитини з'явився настрій і вдасться поговорити".

       Цікавтесь життям дитини, говоріть з нею. Любіть дітей. Але любов має бути світлою і розумною.

15 лютого до 29-ї річниці виведення радянських військ з афганістану в школі відбувся виховний захід "Афганістан - мій біль, моя пекуча пам'ять" за участю воїна-інтернаціоналіста Докіцана С.Д.